Вулканізм

Вулканічне озеро Sfânta Ana поблизу Меркуря-Чук в Румунії

Тривалий процес формування Карпатських гір супроводжувався все новими проявами вулканізму, який тривав аж до початку четвертинного періоду (це близько 1,5-2 млн років тому). Сліди недавньої вулканічної діяльності можна ще й зараз спостерігати в районі Виноградова, Вишкова, Тячева, де долина Тиси перетинає Вирголат-Гутинський вулканічний хребет. В центрі міста Хуст підноситься конус погаслого вулкану[2]. На його вершині у першій половині XIV століття був побудований укріплений замок для утримання в покорі солекопів і для охорониМараморських соляних копалень. На цей замок часто нападали татари. Останній раз у 1717 році сюди добрався кримський хан Гірей[2].

Конуси погаслих вулканів є і в околицях Ужгорода, Мукачевого, Берегова. Біля Вишкова найкраще збереглися вулканічні кратери.

Ланцюг так званих похованих вулканів оголюється в районі сіл Доброні, Дрисіни і Шаланок[4]. Вулканічні породи в цьому ланцюзі представлені в основному андезитами. Виходи їх відомі в районі сіл Дрісіни і Шаланок. Уздовж південної околиці Закарпатського внутрішнього прогину наявні потужні товщі ліпаритів. На поверхні вони оголюються на великій площі в Берегівському районі. Ці вулканічні виверження почалися в палеогені і закінчилися в кінці міоцену (близько 15 мільйонів років тому). Тому значна їх частина перекрита осадовими породами пліоцену.[4].

Про недавню вулканічну діяльність Вирголат-Гутинської вулканічної гряди свідчать мінеральні, а в горах Калиман-Харгита — в тому числі і гарячі джерела[4].

Про активні процеси в верхній мантії Землі під Карпатами свідчать землетруси, останній з яких відбувся 4 березня 1977 року в горах Вранча на території тодішньої Соціалістичної Республіки Румунії